вихорка что это такое
ВИХОР
Смотреть что такое «ВИХОР» в других словарях:
ВИХОР — муж. завой, завиток, вир, место на голове у человека, на лбу у быка и в др. местах у жи вотных, где волоса или шерсть от природы образуют пучинку, круговорот. | Завитой, зачесаный кверху клок волос на лбу. Надрать кому вихор. Которая рука по… … Толковый словарь Даля
вихор — См … Словарь синонимов
вихор — ВИХОР, кок, хохол, чуб, устар. тупей, разг. сниж. чуприна … Словарь-тезаурус синонимов русской речи
ВИХОР — ВИХОР, хра, муж. Клок, прядь торчащих волос, шерсти. Причесать вихры. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
ВИХОР — ВИХОР1 Два вихра у кого. Пск. Одобр. Об умном, одарённом человеке. ПОС 4, 30. Надрать вихры кому. Прост. Наказать, побить, отругать кого л. РАФС, 517; ВИХОР2 Вихор [его] знает. 1. Яросл. Ничего не известно о ком л., о чём л. ЯОС 3, 22; Мокиенко… … Большой словарь русских поговорок
Вихор — Макушка, точка полного контроля. Схватить за вихор значит получить полную власть над человеком или животным или воспользоваться этой возможностью … Словарь символов
вихор — [0/15] Не ухоженный (не бритый, не стриженный) половой орган. Да она вихровая. Да у него там такой вихор. Молодежный сленг … Cловарь современной лексики, жаргона и сленга
вихор — словен. vihǝr, чеш. vicher. От вить. Миклошич (Mi. EW 388), Перссон (322), Ильинский (ИОРЯС 20, 3, 77) сравнивают с веха, вехоть как ступени чередования; ср. также Траутман, BSW 345 … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
Вихор — м. Торчащая вверх прядь волос. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
Словари
Торчащая вверх прядь волос.
ВИХО́Р, вихра, муж. Клочок торчащих вверх волос, обычно на лбу (разг.). Поймать за вихор. Волосы торчат вихрами.
|| только мн. Волосы (прост.). Отодрать за вихры.
| Завитой, зачесаный кверху клок волос на лбу. Надрать кому вихор. Которая рука по голове гладит, та и за вихор тянет.
Торчащая прядь волос человека или клок шерсти животного;
Ребята пригладили вихры, девочки оправили платья, Искра придирчиво оглядела каждого… (Б. Вас.).
Торчащая вверх прядь волос.
[Никита] увидел бегущего на него Степку Карнаушкина, курносого, большеротого, с вихром из-под бараньей шапки. А. Н. Толстой, Детство Никиты.
[Умара Магомет] снял шапку, обнажились большие уши и торчащие вихрами черные жесткие волосы. Ажаев, Далеко от Москвы.
Короткие, торчащие вверх волосы.
Косынка сползла у девушки на ухо, открыв стриженые светлые вихры. Березко, Ночь полководца.
Два вихра у кого. Пск. Одобр. Об умном, одарённом человеке. ПОС 4, 30.
Надрать вихры кому. Прост. Наказать, побить, отругать кого-л. РАФС, 517;
Вихор [его] знает. 1. Яросл. Ничего не известно о ком-л., о чём-л. ЯОС 3, 22; Мокиенко 1986, 181. 2. Курск., Ряз., Смол. Восклицание, выражающее удивление, возмущение, негодование. БотСан, 86; ДС, 86; СРНГ 11, 312.
Вихор подыми (изломай) кого! Ряз. Бран. Восклицание, выражающее досаду, негодование, возмущение. ДС, 87; СРНГ 28, 272.
Вихор полевой. Пск. Одобр. О быстрой, проворной женщине, девушке. ПОС 4, 31.
На вихор. Пск. Без должного внимания, на произвол судьбы (оставить и т. п.). ПОС 4, 31.
Чтоб тебя вихор взял! Орл. Бран. То же, что вихор подыми. СОГ 1989, 54.
До вихора. Кар. О большом количестве чего-л. Мокиенко 1986, 170.
Какого вихора? Ряз. Зачем, для чего? ДС, 87; Мокиенко 1986, 179.
Ни вихора. Ряз. Абсолютно ничего. СРНГ 21, 213; Мокиенко 1986, 170.
вихо́р, вихры́, вихра́, вихро́в, вихру́, вихра́м, вихро́м, вихра́ми, вихре́, вихра́х
сущ., кол-во синонимов: 26
ВИХОР, кок, хохол, чуб, устар. тупей, разг.-сниж. чуприна
словен. víhǝr, чеш. vicher. От вить. Миклошич (Mi. EW 388), Перссон (322), Ильинский (ИОРЯС 20, 3, 77) сравнивают с ве́ха, ве́хоть как ступени чередования; ср. также Траутман, BSW 345.
— Зацепка на макушке для драки.
— Часть шевелюры, не поддающаяся причёсыванию.
— Заключённый в каталажке, облапошивший вместе с другом Стригой Незнайку.
— Зацепка на макушке для драки.
— Часть шевелюры, не поддающаяся причёсыванию.
— Заключённый в каталажке, облапошивший вместе с другом Стригой Незнайку.
1. Яросл. Ничего не известно о ком-л., о чём-л. ЯОС 3, 22; Мокиенко 1986, 181. 2. Курск., Ряз., Смол. Восклицание, выражающее удивление, возмущение, негодование. БотСан, 86; ДС, 86; СРНГ 11, 312.
кого! Ряз. Бран. Восклицание, выражающее досаду, негодование, возмущение. ДС, 87; СРНГ 28, 272.
Пск. Одобр. О быстрой, проворной женщине, девушке. ПОС 4, 31.
— Персонаж пьесы Александра Островского «Не в свои сани не садись».
сущ., кол-во синонимов: 1
— Город в Иркутской области.
гнездо́ «гнездообразное уплотнение в кроне дерева, которое, по народному поверью, возникает от бури». Если дотронуться до вихорева гнезда, то оно якобы защитит вас от опасности и страха (Мельников 4, 164 и сл.). См. сл.
сущ., кол-во синонимов: 4
прил., кол-во синонимов: 3
прил., кол-во синонимов: 1
несов. перех. разг.-сниж.
Поднимать вихром, вихрами; ерошить.
несов. неперех. разг.-сниж.
нареч. качеств.-обстоят. разг.
прил., кол-во синонимов: 1
вихоро́к, вихорки́, вихорка́, вихорко́в, вихорку́, вихорка́м, вихорко́м, вихорка́ми, вихорке́, вихорка́х
сущ., кол-во синонимов: 2
прил., кол-во синонимов: 1
сущ., кол-во синонимов: 2
ВИ́ХОРЬ, вихря, муж. (поэт. и прост.). То же, что вихрь. «В гармонии соперник мой был шум лесов иль вихорь буйный.» Пушкин.
ВИХОРЬ, вихрь муж. кружалка, заверть, столбовой ветер, ветроворот, внезапный и сильный круговой ветер, вздымаюший пыль столбом; сухой смерч, столб, южн. чертова свадьба. Вихорь с пылью встречу поезду, к худу; дождичек к богатству. Вихрем нареч. внезапно, быстро, стремительным порывом. Ему все бы вихрем поспело. Это не с поля вихрь, не чужой, родня. Вихрем носится по полю. Вихорный, вихревой, относящийся до вихря; вихреватый, порывистый и круговоротный. Вихорево гнездо сиб. нападая на березу, вихорь свивает тонкие ветки клубом, и они засыхают: это вихорево гнездо.
-хря, м. устар. и прост.
То же, что вихрь (в 1 знач.).
Я выглянул из кибитки: все было мрак и вихорь. Ветер выл с такой свирепой выразительностию, что казался одушевленным. Пушкин, Капитанская дочка.
ви́хорь, ви́хри, ви́хря, ви́хрей, ви́хрю, ви́хрям, ви́хрем, ви́хрями, ви́хре, ви́хрях
ВИХОР
Смотреть что такое «ВИХОР» в других словарях:
вихор — См … Словарь синонимов
ВИХОР — ВИХОР, вихра, муж. Клочок торчащих вверх волос, обычно на лбу (разг.). Поймать за вихор. Волосы торчат вихрами. || только мн. Волосы (прост.). Отодрать за вихры. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
вихор — ВИХОР, кок, хохол, чуб, устар. тупей, разг. сниж. чуприна … Словарь-тезаурус синонимов русской речи
ВИХОР — ВИХОР, хра, муж. Клок, прядь торчащих волос, шерсти. Причесать вихры. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
ВИХОР — ВИХОР1 Два вихра у кого. Пск. Одобр. Об умном, одарённом человеке. ПОС 4, 30. Надрать вихры кому. Прост. Наказать, побить, отругать кого л. РАФС, 517; ВИХОР2 Вихор [его] знает. 1. Яросл. Ничего не известно о ком л., о чём л. ЯОС 3, 22; Мокиенко… … Большой словарь русских поговорок
Вихор — Макушка, точка полного контроля. Схватить за вихор значит получить полную власть над человеком или животным или воспользоваться этой возможностью … Словарь символов
вихор — [0/15] Не ухоженный (не бритый, не стриженный) половой орган. Да она вихровая. Да у него там такой вихор. Молодежный сленг … Cловарь современной лексики, жаргона и сленга
вихор — словен. vihǝr, чеш. vicher. От вить. Миклошич (Mi. EW 388), Перссон (322), Ильинский (ИОРЯС 20, 3, 77) сравнивают с веха, вехоть как ступени чередования; ср. также Траутман, BSW 345 … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
Вихор — м. Торчащая вверх прядь волос. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
ВИХОР
вихор м. Торчащая прядь или завиток волос (обычно на голове мальчика или мужчины).
вихор
м. разг.
tuft; (на лбу) forelock
волосы у него торчат вихрами — he has shaggy hair, he has bristling hair
отодрать кого-л. за вихры — pull smb.‘s hair
ВИ́ХОР¹, хору і хру, ч.
Не хмара сонце заступила, Не вихор порохом вертить (І. Котляревський);
На курних дорогах знявся вихор, закрутився клубком і помчав у жита (О. Десняк);
// Сильний, поривчастий вітер.
Двері вихор відхилив (Л. Боровиковський);
Вихор клав на землю збіжжя, ломав [ламав] гілляки дерев, свистів вербовим пруттям біля оборогу (І. Франко);
А вихор-вітер – чорний норд! – гойдає дерева (Л. Первомайський);
// Підняті вітром пил, листя, сніг і т. ін., що швидко крутяться стовпом.
Здіймається цілий вихор із землі торішнього опалого листя (Ю. Яновський);
Він [вітер] налітав тугими хвилями і підіймав високі вихри пилюги (В. Собко);
Аж білий вихор здійметься довкола, як нас по схилу сани розтрясуть (Л. Костенко);
В сірих сутінках світанку Устилуг щільно сповили високі, їдкі вихори диму й пилюги (М. Малиновська).
2. чого, перен. Надзвичайно швидкий хід, розвиток чого-небудь.
У вихорі нових вимог і в калейдоскопі численних змін часто-густо нормальне сьогодні завтра оголошувалось шкідницьким (Б. Антоненко-Давидович);
// Про що-небудь численне й надзвичайно швидке в перебігу, в розвитку, у дії.
Аж ось із естради зашумів вихор звуків, усе потопляючи (С. Васильченко);
Слова вожатого про те, що Кукобі загрожує виключення, викликали в Олега вихор тривожних почувань і думок (О. Донченко);
Замовкли гармати, стих вихор атак. (І. Нехода).
3. у знач. присл. ви́хором (ви́хром). Надзвичайно швидко.
Ой лети, лети, мій коню, Та й вихром несися (з народної пісні);
Коли погоня наблизилася на два постріли, гайдамаки знову скочили на коней і вихром помчали вперед (М. Старицький);
Думки вихором металися в розпаленій голові хлопця (О. Донченко);
Баскі коні рвонули з місця й понеслись вихором (І. Багряний).
◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) ви́хор – дуже швидко або раптово.
До кінолабораторії я влетів як вихор (Ю. Яновський);
Час летить неначе вихор. (М. Упеник);
– Татку, заждіть, я зараз! – скочив [син] з розлогих саней і навпростець городом побіг до хати. Влетів мов вихор і в чому був поліз на полик (Валерій Шевчук).
ВИ́ХОР², хра, ч.
Закручене витком пасмо волосся, яке стирчить догори.
Шестірний устав, зложив книжки, підійшов до дзеркала, причесав уже трохи не вдесяте свій вихор (Панас Мирний);
Жінка, ніби вгадавши його думку, співчутливо похитала головою і ще раз погладила неслухняний вихор [Юри] (І. Багмут);
Водій автомобіля – юнак-француз з кирпатим веселим носом і рудим вихром на голові – зацікавлено обернувся до Леоніда (О. Бердник);
// Волосся, яке лежить або збилося окремим пасмом.
Над чолом Ігоря вітер збив вихор непокірного волосся (Н. Рибак).
ВИР чого, який (бурхливий, стрімкий рух подій і т. ін., який захоплює, втягає за собою), КОЛО́ВОРОТ, НУРТ, ВИ́ХОР, ВЕРЕМІ́Я, КОЛО́ВЕРТЬ рідше, НУРТО́ВИЩЕ рідше, КРУГОВОРО́Т рідше. Прибувши до Петербурга, Шевченко потрапляє в самий вир подій (П. Колесник); Скільки талантів губиться в коловороті буднів лише через те, що їм вчасно не надається можливості виявляти себе. (І. Головченко, О. Мусієнко); — Вже доведи до ладу свої справи в Ковалівці, а не кидайся з головою в новий глибокий нурт (В. Кучер); Вихор війни; Розповідала (мати), що тут коїться, яка знялась сьогодні зранку веремія (О. Гончар); На горбі — блискавка шабель, страшна коловерть кіннотників (Є. Кравченко); О, як страшно тебе (совість).. загубити в нуртовищі справ (В. Коротич); Настрій танцю передавався глядачам, захоплюючи їх у свій круговорот (Я. Галан).
I. ВИ́ХОР (рвучкий круговий рух вітру, сильний, поривчастий вітер), ВЕРЕМІ́Я розм., ШУ́РА-БУ́РА (ШУ́РЯ-БУ́РЯ) розм., КРУ́ТЕНЬ діал. Тут раптом вихор налетів, і дерева здригнули (Леся Українка); Зоїна постать поступово тане у веремії світлих сніжинок (О. Гуреїв); Похилились квітки, Посумніли.. Шуря-буря пройшла — Вони знов піднялись (І. Франко); Позирав (Левченко).. на всі дороги, над якими летіла хурделиця. — Не видать і не чуть ані пари. Тільки крутень крутить (І. Микитенко). — Пор. I. урага́н.
I. КУ́ЧЕР перев. мн. (пасмо кучерявого або завитого волосся); ЗА́ВИТО́К, ЗА́КРУТОК, ЗА́КРУТКА, ВИТО́К, БУ́КЛЯ заст.; ЛО́КОН (завите пасмо волосся); ВИ́ХОР (пасмо, яке стирчить догори). Сашко зайшов до Данила, скинув шапку, розгладив рукою кучері (О. Копиленко); Обличчя її було червоне. Мокрі завитки прилипли до скронь (В. Гжицький); Непокірний завиток волосся, вибившися з-під ковдри, чорнів на білому тлі пошивки (Ю. Шовкопляс); Її в’яле обличчя стягнулось, погляд твердий, і в кожній закрутці срібного волосся — рішучість (М. Коцюбинський); Потилиця його з рудими витками волосся звернена до Поляруша (М. Стельмах); Промайнула (рука) невловимим рухом по товстій буклі (О. Ільченко); На голові розкішними хвилями вилися русі локони (І. Нечуй-Левицький); Шестірний устав, зложив книжки, підійшов до дзеркала, причесав уже трохи не вдесяте свій вихор (Панас Мирний). — Пор. 1. воло́сся.